Це запитання стало ключовим у стратегічній сесії, організованій JRS – Ukraine / Єзуїтська Служба Біженців в Україні, до якої долучилися й педагоги нашої школи.
Учасники заходу — директори, психологи, вчителі, офіцери безпеки, представники громадських організацій та центрів патріотичного виховання — об’єдналися навколо важливої мети: зрозуміти та підтримати підлітків, які зростають у реаліях війни.
Обговорювали складні, але надзвичайно актуальні теми:
- як соціальні мережі впливають на самооцінку й поведінку;
- що відчуває дитина, яка змушена змінити дім і звичне життя через війну;
- як боротися з булінгом і шкільною тривожністю;
- чому іноді навіть удома підлітки почуваються самотніми.
Захід складався з двох частин:
- дискусійна панель — відверті думки вчителів, батьків, молоді, духовенства та фахівців;
- лабораторія рішень — створення образів українських підлітків і пошук дієвих механізмів підтримки.
Це був глибокий, чесний і важливий діалог про те, як бути поруч не «для галочки», а по-справжньому.
Дякуємо організаторам за довіру й співпрацю. Попереду — ще більше розмов, рішень і конкретних дій.